Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з труднощами в навчанні, різними порушеннями в розвитку, труднощами в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дизартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження порушень у розвитку необхідно зміцнювати їхнє психічне здоров’я за допомогою проведення комплексної психокорекційної роботи.

Одним зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них порушення пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику порушень у їхньому розвитку

Своєчасна корекційно-оздоровча робота сприяє розвитку відповідних психічних функцій.

Основні її напрямки:

розвиток загальної рухової координації;

формування погоджених рухів двома руками й ногами;

розвиток координації рук і ніг, формування міжфункціональних зв’язків.

Особливе місце в корекційній роботі посідає формування міжпівкульної взаємодії. Корекційно-розвиваюча робота повинна бути спрямована від руху до мислення, а не навпаки.

Кінезіологічні вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі в навчанні. Цікаво відзначити, що людина може мислити, сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки слід рухатися.

І. П. Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом. Саме тому багатьом людям легше мислити під час повторюваних фізичних дій, наприклад: при ходьбі, погойдуванні ногою, постукуванні олівцем по столу та ін. На руховій активності побудовані всі нейропсихологічні корекційно-розвивальні програми! Ось чому слід пам’ятати, що нерухома дитина не навчається!

• У ході систематичних занять за кінезіологічними програмами в дитини зникають явища дислексії, розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги. У зв’язку з поліпшенням інтегративної функції мозку в багатьох дітей спостерігається значний прогрес у здібностях до навчання та вміння керувати своїми емоціями.

 

До комплексу кінезіологічних вправ включають:

вправи на розтягування, які нормалізують гіпертонус (м’язове напруження) та гіпотонус (неконтрольовану м’язову млявість);

дихальні вправи, які покращують ритміку організму, розвивають самоконтроль;

вправи для очей розвивають міжпівкульну взаємодію, підвищують енергію організму;

під час виконання рухів для тіла розвивається міжпівкульна взаємодія, знімаються мимовільні, ненавмисні рухи й м’язові затиски;

вправи для розвитку дрібної моторики;

вправи на релаксацію;

масаж.

Вправи необхідно проводити щодня протягом шести-восьми тижнів упродовж 15-20 хвилин у день.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

прискорення темпу виконання;

виконання із заплющеними очима;

підключення рухів очима та язиком до рухів руками;

підключення дихальних вправ та методу візуалізації.

Ділимося вдасним досвідом проведення занять за кінезіологічними програмами для діток з різними порушеннями в розвитку.

ВПРАВИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ

Проводимо емоційностимулювальні вправи, до комплексу яких, з певним дозуванням, включаємо дихальні вправи, пантоміму, імітаційні рухи, вправи на релаксацію, пальчикову гімнастику, виконання яких супроводжуємо читанням віршів. Вправи проводимо без примусу, вони повинні надати позитивного емоційного настрою на весь день.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ХВИЛИНКИ НА ЗАНЯТТЯХ

Дихальні вправи

Мета: активізувати роботу стовбурових відділів мозку;

• розвивати праву півкулю.

Вдих, пауза, видих, пауза. Ефективно використовувати образне уявлення (візуалізацію), тобто підключати праву півкулю. Наприклад, можна уявити жовту кульку в животику. Під час вдиху губи витягують трубочкою і з шумом «п’ють» повітря.

Дихання тільки через ліву, праву ніздрю. (Дихання тільки через ліву ніздрю активізує роботу правої півкулі головного мозку, сприяє заспокоєнню й релаксації. Дихання тільки через праву ніздрю активізує роботу лівої півкулі головного мозку, сприяє розв’язанню раціональних завдань).

Глибокий вдих. Пауза. На видиху вимовляти звуки.

«Хмара дихання»

Початкове положення стоячи, руки опущені. Повільно вдихнути через ніс, надути животик, руки перед грудьми. Повільно видихнути через рот, одночасно малюючи коло симетрично двома руками. Намагатися розподілити повітря на все коло (З рази). Тепер намалювати квадрати й трикутники.

«Гімнастика мозку»

Мета: розвивати міжпівкульну взаємодію (мозолисте тіло).

Використовують вправи, які добре відомі педагогам. «Кулак — ребро — долоня», «Лезгинка», «Вухо — ніс», «Будинок — їжачок — замок», «Гусак — курка — півень», «Зайчик — каблучка — ланцюжок», «Ножиці — собака — конячка», «Зайчик — коза — виделка».

Доцільно використовувати віршовані рядки для того, щоб вправи були цікавішими. Наприклад:

«Жабка» (кулак — ребро — долоня)

Три поясення руки на столі або на коліні послідовно змінюють один одного: кулак (долонею вниз), долоня ребром, долоня вниз:

Жабка (кулак) хоче (ребро) до ставка (долоня),

Жабці (кулак) дуже нудно (ребро) тут (долоня). #

«Оладки»

Права рука лежить на першому коліні долонею вниз, ліва — на другому долонею вгору. Одночасна зміна: тепер права — долонею догори, а ліва — долонею вниз. У міру засвоєння вправи рухи прискорюють.

«Горизонтальна вісімка»

Витягнути перед собою праву руку на рівні очей, пальці стиснути в кулак, залишивши середній і вказівний палець витягнутими. Намалювати в повітрі горизонтальну вісімку якомога більшого розміру. Починати малювати із центра й стежити очима за кінчиками пальців, не повертаючи голови. Потім підключити язик, тобто одночасно з очима стежити за рухом пальців, висунувши з рота язик.

«Око-мандрівник»

Початкове положення стоячи. Не повертаючи голови, знайти очима будь-який предмет, який назвав педагог.

Застосовуємо всі кінезіологічні ігри та вправи для психомоторного розвитку шкільників, спрямовані на відпрацювання в дітей узгоджених рухів голови, тулуба, очей, язика, рук та ніг.

Вправи на розтягування

Мета:

розвивати міжпівкульну взаємодію;

знімати мимовільні, ненавмисні рухи та м’язові затиски.

«Дерево»

Початкове положення сидячи навпочіпки. Сховати голову в коліна, обхопити їх руками. Уявити себе насіннячком, яке поступово проростає та перетворюється в дерево. Повільно підвестися, розпрямити тулуб, витягнути руки вгору. Потім напружити тіло й витягнутися. Подув вітер — розгойдувати, як дерево.

«Зірви яблука»

Початкове положення стоячи. Уявити собі яблуню з чудовими яблуками. Потягнути правою рукою якомога вище, піднятися навшпиньки й зробити різкий вдих, зірвати яблуко. Нагнутися й покласти яблуко в кошик (видих). Потім підняти якомога вище ліву руку й зірвати яблуко, яке там висить.

Тепер нахилитися вперед, покласти яблуко в кошик і видихнути. Використовувати дві руки поперемінно, щоб збирати всі гарні великі яблука та складати їх у кошик.

«Снігова баба»

Уявити себе сніговою бабою. Тіло тверде, як замерзлий сніг. Настала весна, пригріло сонце, снігова баба почала танути. Спочатку «тане» та провисає голова, потім опускаються плечі, розслабляються руки й т. ін. У кінці вправи дитина м’яко падає на підлогу та зображує калюжку води. Необхідно розслабитися. Пригріло сонечко, вода в калюжі стала випаровуватися та перетворилася на невеличку хмарку. Дме вітер та жене хмарку по небу.

Вправи необхідно проводити щодня. Дитина виконує разом із дорослим, потім самостійно по пам’яті. Вправу виконує спочатку правою рукою, потім лівою, потім двома руками разом. У разі ускладнення дорослий пропонує дитині допомагати собі командами, які вимовляє вголос або про себе.

Бажаю успіху!

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

«Мозок, добре влаштований, вартий більшого, ніж мозок, добре наповнений».

Нерухома дитина не навчається. Будь-яка нова інформація повинна закріплюватися рухом.

Для успішного навчання дітей з мінімальними мозковими дисфункціями використовується повноцінний розвиток міжпівкульної взаємодії.

Лінощі дитини — сигнал негараздів педагогічної діяльності дорослого, неправильно обраної методики роботи з дитиною.

 

Практичний психолог Гузенко Ю.С.